Гетсиманія

Церква Всіх Націй або ж Страстей Господніх у Гетсиманії була збудована відразу по закінченні Першої світової війни в надії, що лихоліття воєнного часу більше ніколи не повторяться у жодному куточку планети, саме на тому місці, де, за переданням, молився Ісус перед Своєю смертю на хресті.

Гетсиманський сад, в якому і досі ростуть багатовікові потомки оливних дерев часів Спасителя, вже самою своєю назвою (слово «гетсиманія» з єврейської перекладається як «місце, де чавлять оливи») передає внутрішній драматизм цих переживань Ісуса, коли Він неначе по краплині вичавлює зі Себе природну святість Свого Божества, щоби, прийнявши навзамін повноту людського гріха, приреченого до смерті на хресті, могти сказати у Свої останні хвилини: «Мій Боже, чому Ти покинув мене?».

Тут, на місці кревної молитви Ісуса, поцілунком Його зраджує Юда, і морок цієї людської зради, наслідком якої нехай і дочасне, але все ж таки торжество смерті, за задумом архітектора Антоніо Барлуцці пронизує ціле нутро храмової будівлі. В її вівтарній частині – камінь, на якому мали відбуватися всі ці події, а довкола, на стінах – зображення відповідних євангельських сюжетів.

Через алебастрові вікна церкви до її нутра майже не проникає світло – атмосфера гнітючої і страхітливої темряви непробудної ночі, котра зусібіч тисне на передчуваючого Свої страждання Христа, особливо підкреслена відсутністю чітко означеного купольного склепіння, вирішеного натомість через плавне сполучення дванадцяти підкуполів на згадку про ті країни, уряди і народи яких виступили жертводавцями у справі побудови собору.

© Тереховський Роман. Паломництво до Святої Землі