Гора Фавор

Фавор гора

Християни традиційно вважають Фавор місцем Переображення Ісуса. Сама назва Фавор в перекладі означає випуклість, котра розміщена у центрі. Неймовірніше, такою назвою пагорб завдячує своєму географічному розташуванню і специфіці обрису, оскільки він стоїть оподалік інших гір і має округлу форму.

Гора Фавор має також і певне символічне значення: у Старому Завіті знаходимо порівняння могутності й величі єгипетського царя поміж народів до місця, що його займає Фавор, який гордовито виноситься з-поміж усіх пагорбів округи (Єр. 46,18).

Щороку в день святкування Переображення Господнього на Фаворський пагорб сходить біла хмарина, яка цілковито затягує його на довший проміжок часу, а сонячний диск породжує дивну гру світла. Цей нічим не пояснюваний феномен щорічно притягує до себе увагу сотень тисяч паломників.

У ранньовізантійський період на Фаворському пагорбі було збудовано храм на честь свідків Переображення – апостолів Петра, Якова та Івана (за іншими даними — на честь Ісуса Христа і пророків Мойсея та Іллі). Близько VIII століття тут постає і монастир із прибудованим до нього храмом.

У період хрестових походів украплення на горі Фавор відбудували хрестоносці. Тоді ж на Фаворі було збудовано величний храм та засновано клюнійський монастир. У тому ж таки часі місцина стала кафедральним осідком латинського архиєпископа, котрий підпорядковувався католицькому єрусалимському патріархові. У XIII столітті все це цілковито зруйнували сарацини. Одну із своїх переможних битв провів тут у 1799 році імператор Наполеон Бонапарт.

З початком XX століття на Фаворі було збудовано два монастирі. Православний – на місці старовинної візантійської церкви, католицький – на місці монастиря хрестоносців.

Історія православного монастиря (сьогодні чинної жіночої обителі) пов’язана з іменем архімандрита Іринарха, молдаванина – за походженням, котрий, після свого побуту в лаврі Сави Освященного, переселився на гору Фавор і розпочав будівництво монастиря на руїнах храмової забудови візантійських часів (їх фрагменти можна побачити ще й сьогодні). У храмі є три престоли: один – на честь пророків Мойсея та Іллі, й два інших – на честь святих Юрія Переможця і Димитрія Солунського. Прибудована до церкви дзвіниця сягає 1911 року.

У тому ж таки XX столітті у південно-західній частині пагорба, на місці зруйнованого мусульманами у XIII столітті монастиря, було зведено францисканську обитель та базиліку Переображення Господнього, архітектурну форму якої спроектував та втілив у життя видатний будівничий Антоніо Барлуцці. Дорога до храму пролягає через величні «Ворота вітру», а на території самого монастиря завжди готовий надати притулок паломникам невеличкий готель.

© Тереховський Роман. Паломництво до Святої Землі