Останній день перед початком Великого посту християни Східного обряду називають Сиропусною неділею або ж Неділею Всепрощення. Сиропусна тому, що згідно з давніми традиціями, цього дня закінчували споживати сир чи молочні продукти і переходили на пісні страви. Зараз, через різні причини, традиція строгого посту дещо змінилася, однак найважливішим залишився його духовний аспект і Неділя Всепрощення на цьому наголошує.

Не дарма уже майже крилатими стали слова одного священика: “У піст їжте все, лиш один одного не їжте“. І все актуальною залишається давня традиція в день перед Великим постом просити один в одного пробачення.

Власне в неділю перед Великим постом у Східній церкві читають Євангеліє про прощення: “Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам…” (Мт.6, 14). Звідси й назва – Неділя Всепрощення.

У багатьох церквах після вечірні служать спеціальний чин Прощення, опісля якого всі вірні підходять один до одного і взаємно перепрошують. Відповідь на слова: “Прости мені” завжди звучить: “Бог простить”. Тим самим наче даючи розуміти, що і я, хто пробачаю, є грішна людина, яка могла образити. Лише Бог досконалий, тому лише через Нього пробачаю.

Кажуть, цей звичай пішов ще від єгипетських монахів, які на Великий піст розходились по пустелі й у монастир мали б повернутися аж на Світле свято Пасхи. Та оскільки всі були свідомі ризику смерті, то перепрошували за вчинені один перед одним найменші прогрішення.

Це вечірнє богослуження також ще називають “Адамове вигнання”, адже в стихирних текстах згадують найбільшу трагедію людства – втрату раю через гріх, яким ми кривдимо і Бога, і ближніх, і себе самих. Тому прощення завжди стосується трьох осіб: Бога, іншої особи й самого себе. В неділю Всепрощення варто про це пам’ятати й, перепрошуючи ближніх, не забути пробачити самому собі.

Пробачення – болюча тема для людини, адже, коли в серці багато болю, здається, ніби образа захищає, відновлює хоч якусь справедливість…  Та ні для кого не секрет, що шкодить вона насамперед тому, хто носить її в серці. Варто просити Бога, який єдиний досконалий, здійснити цей чин Прощення у наших серцях, щоб зі смиренним серцем стати на дорогу Великого посту, а отже й дорогу Воскресіння.