jezus4

1943 року – коли минуло десять років від створення першого образу Ісуса Милосердного у Вільно (назва Вільнюса до 1939 р. – прим.) та п’ять років від смерті сестри Фаустини у Кракові – до Згромадження Сестер Матері Божої Милосердя звернувся художник Адольф Хила. Він прагнув намалювати якийсь образ, аби подарувати його для монастирської каплиці як подяку за врятування родини від нещасних випадків під час війни.

Сестри запропонували йому намалювати образ Ісуса Милосердного. Як зразок представили художникові репродукцію першого образу, намальованого Євгеном Казиміровським за участю сестри Фаустини, також долучили копії опису образу в «Щоденнику» св. сестри Фаустини. Попри те художник виконав доручену йому справу відповідно до власного задуму.

Оскільки подарований образ за розміром не пасував до вівтаря в каплиці сестер, Мати Ірена Кжижановська замовила другий образ. Цей образ 1944 року був посвячений і розміщений в монастирській каплиці у Кракові, де є шанований до сьогоднішнього дня.

Лагевніки

Вівтар з образом Ісуса Милосердного в монастирській каплиці Сестер Матері Божої Милосердя в Кракові – Лагевніках. Саркофаг з мощами святої сестри Фаустини Ковальської.

Зображення Ісуса Милосердного на цьому образі художник розмістив на тлі луків та кущів, які видніються в далечині.

За порадою кс. Сопоцька 1954 року, тло образу було замальовано у темний колір, а під стопами Господа Ісуса домальовано підлогу.

Образ, котрий подарував Адольф Хила як подяку, був розміщений в парафіяльному храмі Божого Серця у Вроцлаві. Цей храм є з’єднаний з монастирем Сестер Матері Божої Милосердя.  (дописи ЩОДЕННИКА св. сестри Фаустини).

Перший образ Ісуса Милосердного, намальований Євгеном Казиміровським за участі сестри Фаустини у Вільно, після закінчення ІІ Світової війни (1939-1945) опинився на території СРСР, де з причини жорстоких переслідувань, католики впродовж кількох десятків років мусили приховувати свою віру в Бога. Переховуваний був також образ і його незвичайне походження.

Поширення в Польщі іншого образу, можливо, було послане провидінням як відвернення уваги від чудотворного «Святого Образу» (як його назвав Папа Іван Павло ІІ 1993 року у Вільнюсі), тому що тоді не існувало інших, реальних можливостей його порятунку.

Непрофесійні реставрації та підмальовування на багато років приховали художню цінність цього твору. Парафін, нанесений реставратором, – хоча значною мірою вберіг образ від наслідків вологості, однак з плином часу, спричинив зміну відтінків його оригінальних кольорів. Лише після ґрунтовної реставрації 2003 року і зняття всіх нашарувань до образу повернулась первісна сила промовляти. Витончена постать Ісуса Милосердного Спасителя, яка з’являється в темному просторі, спрямовує увагу тих, хто молиться, на СВІТЛО ПРОМЕНІВ МИЛОСЕРДЯ, які випливають з відкритого на хресті Серця.

Образ, намальований у присутності св. сестри Фаустини (Євген Казиміровський, Вільно 1934 р.)

Образ, намальований у присутності св. сестри Фаустини (Євген Казиміровський, Вільно 1934 р.)

Образ, намальований після смерті св. сестри Фаустини (Адольф Хила, Краків 1944 р.)

Образ, намальований після смерті св. сестри Фаустини (Адольф Хила, Краків 1944 р.)

«Ті два промені вийшли з надр Мого Милосердя тоді, коли Моє конаюче на хресті Серце було пробите списом» (Щоденник, 299).

«Бачила, що з освяченого Агнця виходять ті два промені, які є на тому образі, вони поєдналися, але не перемішалися…» (Щоденник, 344).

obraz_glow

«Одна є ціна, за яку купуються душі, – терпіння, поєднане з Моїм терпінням на хресті» (Щоденник, 324).

«Мій погляд з того образу такий самий, яким був погляд з хреста» (Щоденник, 326).

Образ, який намалював Адольф Хила, безcумнівно у великій мірі спричинився до розвитку культу Божого Милосердя. Це підтверджують свідчення про благодаті, отримані за його посередництвом. Однак його популярність не зменшила вартості першого образу, намальованого у Вільно – точно згідно зі зображенням, яке переказав Господь Ісус. Цей образ дочекався гідної експозиції в головному вівтарі Санктуарію Божого Милосердя у Вільнюсі, де оточений молитвою сестер-монахинь і паломників, які прибувають до цього місця, та отримує шану серед людей.

img_2663

«Сьогодні я побачила Божу славу, яка пливе з того образу. Багато душ зазнає ласк, хоч про них вголос не кажуть. Хоч різні шляхи до нього, Бог отримує хвалу через нього і зусилля сатани і злих людей розбиваються і зникають. Незважаючи на злість сатани, Боже милосердя тріумфуватиме на усьому світі і його вшановуватимуть усі душі» (Щоденник, 1789).

«Сьогодні я бачила ввіткнуті у землю два стовпи, дуже великі, один ввіткнула я, а другий певна особа С. М. (Сопоцько Михайло) (…) Ці два стовпи стояли близько один до одного на віддалі того образу, і я побачила той образ повішеним на цих двох стовпах дуже високо. В одну мить на цих двох стовпах виникла велика святиня – і всередині, і зовні. Я бачила руку, яка викінчувала цю святиню, але особи не бачила. Дуже багато людей було назовні і в святині, а струмені, що виходили з Премилостивого Серця Ісуса, спливали на всіх» (Щоденник, 1689).

«Коли я отримала цю брошуру про Боже милосердя з цим образком, по-особливому пройняла мене Божа присутність. Коли я заглибилася у подячній молитві, раптом побачила Господа Ісуса у великій ясності, таким, яким Він намальований, а біля ніг Ісуса я побачила отця Андраша і кс. Сопоцька, обидва тримали у руках пера, а з кінчиків обох цих пер виходили іскри і вогонь, подібний до блискавки, який падав у великий натовп людей, який поспішав хтозна-куди. Той, кого торкався той промінь, відвертався від натовпу і простягав руки до Ісуса; одні верталися з великою радістю, інші – з великим болем і жалем» (Щоденник, 675).

Джерело: www.faustyna.eu

Цитати зі Щоденника святої с. М. Фаустини Ковальської “Милосердя Боже в моїй душі” подано за перекладом Видавництва “Місіонер”, 2012 рік