Ті, які прямують до Сантьяго

^8E4CDF38BC64C20FE5310122AE98CF659F5A4B6E2820877C79^pimgpsh_fullsize_distr

Переглянути програму паломництва

 

Розмовляла: Ірина Тереза Кондратюк

ГонцяжДо іспанського міста Сантьяго-де-Компостела не перестають ходити паломники ще з часів Cередньовіччя, щоб помолитися біля гробу апостола Якова. “Шлях святого Якова” можна назвати “явищем”, бо сьогодні у світі немає відповідника цій паломницькій дорозі. Адже розгалужується цей шлях багатьма країнами і дійти до місця призначення духовної подорожі можна з різних куточків Європи. Про свою дорогу до Сантьяго-де-Компостела розповідає домініканець о. Якуб Гонцяж, який служить у Львові.

 

– Сантьяго-де-Компостела називають третім за значенням християнським місцем паломництва після Єрусалима та Рима, шлях святого Якова є відомим у світі, про це “явище” знімають фільми… Але водночас хтось вперше чує про цей шлях і про те, що в Іспанії є мощі святого Якова. Отче Якубе, чому, на вашу думку, цей центр паломництва для частини християн і досі залишається невідомим?

– Мені здається, що причин того, що не всі чули про Сантьяго-де-Компостела, може бути багато. Варто пам’ятати, що цей шлях був дуже відомим, зокрема, в Cередньовіччі. Потім, у зв’язку з історичними подіями, складніше стало подорожувати через цілу Європу, – і люди менше чули про Сантьяго-де-Компостела. Думаю, що відновлення наново значення цього місця і цього паломництва, передусім, прийшло через святого Івана Павла ІІ, який мінімум двічі відвідував Сантьяго-де-Компостела: там він зібрав молодих людей на Світові дні молоді, а також перебував у цьому місті під час свого паломництва в Іспанію. І статистики чітко показують, що після цього паломництва Івана Павла ІІ у кільканадцять разів більше паломників почало приходити до Сантьяго.

5_173

– Є різні перекази, яким чином мощі святого Якова могли потрапити до Іспанії. Яким з них вірити? Та як це можна пояснити?

– Складно пояснити, бо історій є багато і довкола тих історій ще є людські легенди та перекази. Як віруючі люди, можемо прийняти, що в певний спосіб мощі апостола Якова опинилися в Сантьяго. І те, що люди отримують там багато благодатей за заступництвом святого Якова, може підтверджувати, що варто до Сантьяго піти.

santiago0001

– В туристичних колах також є відомим шлях святого Якова. Але всі ці зовнішні речі, як от печатки, які людина “збирає” дорогою, відзначаючи у спеціальному “паспорті паломника”, що вона була у тих чи інших місцях, для когось можуть виглядати розвагою, своєрідним квестом. Чи є така небезпека, що цей шлях може перетворитися на туристичний?

– Це не є небезпекою, це є реальністю зараз. Більшість людей, які йдуть шляхами святого Якова до Сантьяго, подають причину своєї мандрівки як “культурна”, “туристична”, не пов’язана з жодною релігією. Тільки десь кільканадцять відсотків – це паломники, які в релігійних наміреннях їдуть до Сантьяго. Через фільми й книжки, особливо через книжку Пауло Коельо під назвою “Паломництво”, почало цим шляхом мандрувати багато людей. І для них це ніби якась така “їхня пригода”, “щось цікаве”, від часу до часу ця позиція дорогою перемінюється на духовний шлях. Але більшість з тих, які відвідують Сантьяго чи йдуть шляхом святого Якова, – люди, не пов’язані з жодною релігією.

– Коли саме Ви вирішили піти цим шляхом? І яким був основний “поклик”, щоб вирушити в дорогу?

– Я чув про Сантьяго. Намагався доїхати до Сантьяго разом з двома братами-домініканцями. У нас в дорозі поламалася машина, не вдалося доїхати. І я зрозумів, що до Сантьяго можна дістатися тільки пішки. Це моя думка. Натомість, коли наступного року ми разом з кількома іншими особами вирушили в це паломництво Іспанією до Сантьяго, дорогою досвідчили дуже багато добра з боку різних людей, Божого Провидіння. І це насправді був такий духовний шлях, якого я не сподівався. Спочатку я думав, що це паломництво буде доброю нагодою для того, щоб подякувати Богові за все, що тоді я від Нього отримував, але дорогою зрозумів, що, насамперед, треба покутувати. А на кінець вже буде подяка. І так я пережив цей шлях, як мою дорогу покути, яка принесла справжнє очищення серця.

– Скільки часу Ви йшли та яким саме шляхом? Де зупинялися на нічліг?

IMG_7601 – В нас було десять днів, які ми могли присвятити паломництву, тому ми почали нашу дорогу в місті Асторга, що за 250 кілометрів від Сантьяго, дев’ять днів нам знадобилося, щоб дістатися до Сантьяго і один день ми провели в самому місті.

Ми йшли найбільш відомою дорогою – так званим “французьким шляхом”, який є найкраще приготованим для того, щоб прийняти паломників. Що кільканадцять кілометрів є місця, де можна зупинитись на ніч і де можна поїсти. Це означає, що кожен може щодня йти таку відстань, яку хоче, наскільки має сил, часу. Є багато різних варіантів нічлігу: від найбільш популярних, які приготовані церковними або міськими організаціями, де за довільну пожертву або за незначні кошти можна зупинитися на ніч… до кільказіркових готелів, де люди, які мають більше грошей, можуть жити в дуже зручних умовах.

На завершення подорожі ми ще вирішили поїхати на мис Фіністерре, на край світу, де багато паломників у минулих століттях закінчували це паломництво.

IMG_7633_1

– Якою є взаємодія між паломниками на шляху? Чи багато їх можна зустріти дорогою, чи бувають такі дні, коли паломників мало?

IMG_7672– Для мене досвід паломництва до Сантьяго був чимось новим. Я знав, як відбуваються паломництва у Польщі. Вони у мене асоціювалися з великою групою людей – мінімум 100-200 осіб, які йдуть разом, мають свою програму. Натомість паломництво до Сантьяго має іншу специфіку: зазвичай люди йдуть поодинці, часом по двоє-троє, рідко буває, щоб йшло разом більше, ніж п’ятеро осіб. Це означає, що більшість часу людина перебуває в тиші, в своїх роздумах, – це такий час для себе. Під час зупинок, відпочинку в дорозі можна зустріти інших паломників, і я помітив, що це такі дуже добрі, повні зичливості, любові зустрічі з людьми. Атмосфера дуже дружня між тими, які прямують до Сантьяго.

– Яким був цей шлях особисто для Вас як людини, яка носить ім’я святого Якова, як християнина, як священика?

– Я був дуже радий, що міг зустрітися зі своїм покровителем. Хоча для мене важливішою була сама дорога, ніж місто Сантьяго-де-Компостела. Маю враження, що більшість чудес Божих відбулося в дорозі, а не в самому Сантьяго, яке було тоді повне людей, галасу, продавців побожних речей.

Також в дорозі була нагода для того, щоб зустрітись з реальними потребами Церкви в Іспанії. Добре, що я взяв з собою все, що потрібне для того, щоб служити Святу Месу. Бо не в кожному місті чи селі можна було знайти відкритий діючий костел. Тому від часу до часу, щоб служити Службу, треба було знайти якесь зручне місце там, де ми були. Часом я запрошував інших паломників для того, щоб вони також брали участь в Службі Божій. Тобто був досвід того, що Церква в Іспанії вимагає відновлення. І одночасно я досвідчив того, що добре бути священиком, бо можна відслужити Службу, скажімо, в будь-якому місці, і це потрібно також іншим.

– Знаю про одну групу молодих людей з Польщі, які разом зі священиком з року в рік йдуть в Єрусалим – невеличкими “шматочками” щороку. Якщо, наприклад, хтось не має змоги піти до Сантьяго пішки і пережити самої “дороги”, а має можливість туди поїхати… Окрім того, що в Сантьяго можна помолитися біля гробу святого Якова, можливо, є ще щось у цьому місті, що буде важливим для християнина?

– Саме місто є гарне. І в Сантьяго можна зустріти християн з цілого світу, досвідчити того, що Церква є Вселенська, тобто збирає людей різного віку, з різних країн, з різними життєвими історіями. Це може бути важливо для когось, хто звик переживати свою релігію тільки в одній країні і в одному народі. І як хтось немає достатньо часу, щоб пройти цілу дорогу за один раз, то також можна йти “шматочками”. Я зустрів таких паломників з Німеччини, які щороку могли виділити на паломництво до Сантьяго два тижні зі свого часу. Вони почали, як це є найкраще, мандрувати зі своїх домів. І планували наступного року вже дійти до Сантьяго і це був, скажімо, десятий рік їхнього паломництва.

2952535092_8185e5eaf7_o

В Україні теж прокладають частину цього шляху…

– Відкривають нові частини шляху. Ціла Європа позначена шляхами святого Якова. І дуже часто дорогою, на цих шляхах можна знайти костели, покровителем яких є святий Яків.

Розкажіть, будь ласка, про символи паломництва до Сантьяго-де-Компостела…

– Є різні історії, пов’язані з символами. Деякі звертають увагу тільки на те, щоб мати ці всі символи, тобто палицю, бурдюк для води, мушлю… Звісно, багато цих речей були потрібними в дорозі: палиця, щоб відганяти не тільки собак, але й розбійників, які могли підстерігати паломників; воду набирали в шкіряний бурдюк. А мушлю можна було знайти на березі океану, коли люди доходили вже на край світу, до мису Фіністерре, – звідти привозили її з собою додому. Часто можемо знайти зображення святого Якова в одязі паломника, в капелюсі та з цими всіма символами паломника, який іде до Сантьяго. Але мені особисто більше подобається зображення святого Якова, який тримає в руці вогняний меч у формі хреста, бо таким апостола Якова бачили іспанці, коли починали боротьбу з мусульманами в Іспанії.

12

Я чула версію щодо мушлі, що коли християнин отримував після сповіді покуту – пройти шляхом святого Якова, то як підтвердження, що він це зробив, мав звідти принести священикові мушлю…

Могло так бути. Багато людей отримували як покуту мандрівку до Сантьяго, зокрема, за якісь тяжкі провини… І йшли на кінець світу.

Ви були в Сантьяго, точно були в Римі, не знаю, чи були в Єрусалимі… Чи погоджуєтесь з тим, що Сантьяго називають третім найважливішим для християн центром паломництва?

– Був в ЄрусаIMG_0106лимі. А щодо Сантьяго, думаю, так могло бути в минулих століттях, коли знайшли мощі святого Якова, –  і почалися паломництва до цього місця. Для людей це означало піти насправді далеко, це давало їм шанс справжньої покути, шанс на справжнє навернення, можливо, тому це набрало такого великого значення. На мій погляд, зараз більшу роль відіграють різні Марійні санктуарії. Вони притягують більше паломників, ніж такі місця, як Єрусалим, Рим чи Сантьяго. Натомість добре, що якось наново для світу відкрилась можливість паломництва до Сантьяго. Хоча зараз, в наші часи це не таке популярне і відоме місце паломництва, як було колись.

Але чим може бути це місце для людей сьогодні?

– Мені здається, що зараз більшість людей іде до Сантьяго, тому що це модно. Якщо людина залишиться з таким розумінням, що зараз модно піти чи поїхати в Сантьяго, може не отримати нічого і буде розчарованою. Якщо хтось дорогою зрозуміє, що йде не тому, що так модно, тільки тому, що Господь його запросив на той шлях, тоді може багато отримати.

 

Фото: з архівів Паломницького центру “Рафаїл”, о. Якуба Гонцяжа та з мережі інтернет