Безсумнівно, о. Піо – один з найхаризматичніших святих ХХ ст, попри те, що своє доросле життя він майже не виходив за межі монастиря. Народився в невеличкому італійському містечку Петрельчіні в багатодітній, скромній, але побожній родині. Батьки назвали хлопця Франческом в честь славнозвісного асизького святого.
До вашої уваги ще 10 цікавих фактів про падре Піо з Пєтрельчіні:

  • У п’ятирічному віці хлопчик захворів туберкульозом, проте згодом повністю одужав. Його духівник повідомив, що власне після цього хлопець мав особливі містичні переживання присутності ангелів, Діви Марії та самого Христа. Але по-дитячому вважаючи ці об’явлення звичними й природними, нікому про них не розповідав.
  • Франческо Форджоне вступив до ордену капуцинів в віці 16 років. З 1916 року до самої смерті но. Піо практично не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан-Джовані-Ротондо, натомість після смерті його тіло та часточки мощей часто перевозили для пошанування в різні міста.

  • Оскільки багато з тих, хто потребував духовної підтримки, не міг приїхати до святого безпосередньо, падре Піо пропонував, щоби всі охочі посилали замість себе ангела-хоронителя, тож дуже часто священик всю ніч не спав, розмовляючи з ангелами.
  • 1918 року під час вечірньої молитви, на тілі монаха з’явилися стигмати – видимі криваві рани в тих місцях, де вони були на тілі розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Рани були відкриті й кровоточили то сильніше, то слабше протягом 50-ти років, тому отець постійно їх перев’язував. Стигми зникли лише за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду…
  • Хоч стигми не загноювалися, не інфікувалися і рівень гемоглобіну в крові священика, попри постійну кровотечу, залишався незмінним, щосекунди о. Піо досвідчував сильний біль. А рани пахли квітковим  ароматом…
  • “В’язень сповідальниці” – так називали о. Піо, адже саме на уділення Тайни Покаяння він витрачав по 19 годин на добу!
  • Отець умів “читати серця”. Сповідаючи, відчував щирість чи лукавість покаяння, а також міг чітко пригадати людині її важкі гріхи, якщо вона їх забувала або затаювала навмисне. Люди червоніли, плакали і хотіли провалитися крізь землю, сповідаючись в о. Піо, проте черги до його сповідальниці не зменшувались. Цікаво, що практично в жодному випадку людина не покидала священика, не здобувши цілковитого примирення з Богом, навіть якщо це були масони, атеїсти, скептики чи раціоналісти…
  • Отець Піо був наділений даром пророцтва і передбачив кривавий замах на життя Папи Римського Івана Павла ІІ, трагедію, що сталася 11 вересня в Нью-Йорку та часто знав долю душ померлих. І, звісно ж, він ще до смерті мав дар зцілення. Іноді достатньо було хресного знамення, щоб хвороба відступила.
  • Він був одним із небагатьох святих, що мав дар біолокації – здатність перебувати одночасно в кількох місцях. Це могло бути у видимий і невидимий спосіб, проте страждаючі люди в різних кутках землі розуміли візит падре Піо через сильний запах фіалок, лілій, троянд чи кадила. В моменти видимої біолокації, він сидів нерухомо в своїй келії але зустрічався з своїми духовними дітьми чи друзями деінде в світі.

  • Після смерті тіло отця Піо залишилося нетлінним і досі зберігається в монастирі Сан-Джовані-Ротондо, куди щороку прибувають близько 8 млн. прочан.

Прибудемо туди і ми. Приєднуйтесь ТУТ.