Рік Милосердя з Рафаїлом. Підсумки

Надзвичайний Ювілейний рік позаду, але Боже милосердя триває вічно. Ми, Паломницький центр Рафаїл, врешті підбиваємо підсумки цього прекрасного року, з вдячністю усім, хто був його частинкою.


Отож, за минулий рік до Рима ми здійснили 7 паломництв. Ватикан відвідали 10 груп і майже півтисячі наших паломників перейшли через Святі Двері папських базилік! Пригадаємо наші поїздки:

  • лютнева “зустріч” з Падре Піо у Ватикані – а це понад 90 паломників з України,
  • два весняні паломництва Ювілейного року Милосердя  у квітні й травні,
  • паломництво священиків (так-так, наші отці теж брали участь у цьому дійстві)
  • францисканське паломництво “Квіти святого Франциска”,
  • паломництво на канонізацію Матері Терези,
  • осіннє паломництво до Рима в Святий рік Милосердя (в якому було аж ТРИ ГРУПИ учасників – понад 150 українських прочан),
  • Але “відкрили дорогу” цих паломництв самі працівники “Рафаїлу” ще на початку 2016 року:

” Тоді у Ватиканській залі зібралося близько 300 людей – пригадує наш керівник Василь Мікула – хоча загалом на з’їзді осіб, задіяних у паломницькій сфері,  було десь 3000 учасників. З України приїхала найбільша делегація, і всі – з Паломницького центру “Рафаїл”.

Оскільки Василь був керівником групи, його запросили потиснути руку самому Папі Франциску. Пригадує, що відчувалось неабияке піднесення і вже за честь було стояти поряд з такими особливими людьми, як наприклад, директори найвідоміших паломницьких місць: Люрду чи Фатіми…

“Звісно, я хвилювася і не міг підібрати слова для короткого вітання Папі, але попросив його, здається, про молитву за мир в Україні. Папа Франциск, як лише почув, що я з України, сказав кілька фраз українською мовою… Вже потім стало загальновідомо, звідки він так добре знає про нашу країну, про його взаємини з Блаженнішим Святославом, але на той момент мене це дуже вразило…”

фотофакт: керівник Паломницького центру “Рафаїл” Василь Мікула тисне руку Папі Франциску

“Нам багато розповідали про паломництва, чому вони важливі особливо в Рік Милосердя, ми чули про Двері базилік і не лише базилік. Кожні двері тюремної камери могли стати Дверми Милосердя (!), якщо в’язень взяв участь у Літургії та здійснив таїнства Покаяння та Євхаристії. Але насправді, як розповідав тоді священик, це стосується не лише тюремних ув’язнених, але й нас самих. Адже всі ми є в’язнями гріха”

Ділитися враженнями продовжує наш керівник відділу закордонних прощ Володимир Шутяк: “Мене найбільше вразила історія, яку розповідав один священик, запитуючи нас: “А як далеко йде Боже Милосердя?” Так от, колись давно після однієї битви, священик сповідав помираючого солдата, який вчинив багато важких гріхів. Після сповіді отець запитав чоловіка: “Чи шкодуєш ти за вчинені гріхи?”. Той відповів: “Чесно? Ні, не шкодую…” У такому випадку священик не може давати розгрішення… Врешті отець питає солдата: “А ти шкодуєш про те, що не шкодуєш? Тобто, чи ти хотів би шкодувати?”… “Так, хотів би!”. І це було тим зерном покаяння, яке дало можливість відпустити чоловікові гріхи”.

Завершимо спогади паломництва працівників “Рафаїлу” словами з проповіді Папи Франциска: «Хто б це не був, молодий чи старий, багатий чи бідний, хворий і змучений, чи просто турист, спонукуваний цікавістю, кожен нехай зможе знайти належне прийняття, тому що кожен має серце, яке шукає Бога, навіть не завжди це повністю усвідомлюючи» – так говорив Святіший Отець про цінність паломництва і паломників на з’їзді організаторів прощ. Так хочемо жити і працювати ми, виконуючи свою місію, як паломницький центр.

Із 7 до 13 лютого 2016 відбулося наступне паломництво Ювілейного року до Рима, яке було знамените тим, що вперше для пошанування виставили нетлінні мощі Падре Піо – святого капуцина-сповідника, містика і стигматика, а також менш відомого, але теж святого о. Леопольда Мандича з Падуви. До того ж це був час Попільної середи – день, яким починається Великий піст у РКЦ.

Загалом у цьому паломництві взяло участь понад 90 учасників.

Наче скарби зберігаємо ваші спогади, відгуки та свідчення Божої дії у вашому (а тому і нашому) житті:

Дякую Богові та Паломницькому центру “Рафаїл” за цю чудову подорож в Італію! Дякую за цю можливість не лише пройти через Святі Двері 4-ох папських базилік, а й зустрітися з падре Піо, потрапити на аудієнцію з Папою Франциском, отримати повний відпуст й відчути Боже милосердя… Це моє перше паломництво і я щиро вдячна за нього. Любові і щастя побільше… – ділиться враженнями наша прочанка Олена Іваніцька.

Як завжди, кожну нашу поїздку супроводжує духівник. Тому сповідь на зрозумілій мові або духовна розмова завжди у “зоні доступу”. Одначе священики  теж люди, які потребують духовного оновлення, тому в червні у Римі відбувся Ювілей для священиків, які отримали від Папи Франциска особливе доручення – бути місіонерами Божого милосердя. Минулого року ними стали близько шість тисяч отців та семінаристів, серед яких були представники і з України, а зокрема, наші духівники о. Олег Барбуляк та о. Ігор Цмоканич

Ще однією “родзинкою” минулого року було францисанське паломництво до Італії, присвячене урочистостям в Пурцюнкулі (Ассізі) з нагоди 800-ліття Прощення в Ассізі. Шлях наших паломників розпочався з таких міст як Градо, Пальманова (“ідеальне містечко”), Песк’єра-дель-Гарда, Сірміоне, Верона і продовжився знайомством з важливими францисканськими місцями… Серед учасників були жителі всієї України: харків’яни, одесити, кияни, вінничани та інші. Про деякі цікаві місця і факти, що стосувалися цього паломництва, можна прочитати ТУТ: “Цариця Гарди: маленька, але сильна” і ТУТ: “Прощення в Порціункулі: “там відкривається Небо”.

А ось ще один фрагмент відгуку про це паломництво нашого працівника Олени Кулигіної:

Що ви знаєте про Італію? Точніше, що ви знаєте про любов?)))))
Моя Італія – дуже різна, щоразу з особливими настроями та емоціями. Тут обов’язково є море, і майже завжди – гори, тут є багато сиру, вина, сміху і дорогих людей. і тут обов’язково є РИМ, навіть коли головна роль в сюжеті належить не йому, як це було і цього разу.
Тут мені вдається не думати про поточні проблеми і якісь дуже важливі справи, натомість – нарешті думати про вічне і непідвладне часу. Тут я встигаю і слухати тишу, і насолоджуватись спілкуванням із людьми. Що само по собі вже є чудом. Тут можу знаходити натхнення з горнятком кави чи кулькою джелатто.

І тим була прекрасна ця поїздка…

До речі, відгуки і пропозиції наші прочани записують після паломництва в спеціальний блокнот. І вони нам як мед на душу, як підтримка і стимул ще плідніше працювати на добро людям і Церкви…

 

Чи не найважливішою подією цією осені була канонізація Матері Терези– людини, яка своїм життям, мабуть, найкраще віддзеркалила Боже Милосердя…

Паломництво до Рима  розповідає наш працівник Христина Строгуш  було у мене вперше. Хоча місто надзвичайне красиве, та не можу сказати, що пережила щось особливе у “вічному місті”, адже було дуже людно, але Асиж і Падуя мене вразили. Цікаво, що якраз після повернення з Падуї (місті св. Антонія, святого, що славиться своїми “пошуковими здібностями”), я загубила свою сережку. Ніби дурниця, але для мене це було щось дуже важливе і цінне… Я ніколи раніше не зверталася до святого Антонія зі своїми проханнями, та й це намірення мені здавалося надто неважливим і пустим, щоб турбувати святого. Але за порадою своєї сестри, я звернулась до вже знайомого мені св. Антонія зі словами: “Якщо тобі не важко, то допоможи знайди цю сережку…”. Вночі я прокинулась від того, що натрапила рукою на маленький предмет. Це була моя сережка! Маю вдячне серце за таку поспішність святого. 🙂

Заключним було осіннє паломництво до Рима в честь Року Милосердя, в якому взяло участь понад 150 осіб, а серед духівників був місіонер Божого милосердя – о. Василь Баглей.

Таким був наш Ювілейний рік Милосердя. Разом зі св. Матір’ю Терезою, святими о. Піо та Франциском Асизьким, разом з архангелом Рафаїлом, разом з Папою Франциском та, звісно, з вами, дорогі наші паломники. Хай Боже Милосердя об’єднає нас у любові.

На завершення, висновки ще одного нашого духівника, о. Михайла Городиського, про паломництва у рік Милосердя:

Не можу сказати, що тільки в цей рік, насправді кожне паломництво завжди пов’язане з Божим Милосердям. Кожне! Однак, я знаю, що багато людей просто не взяли би участі в паломництвах, якби не Ювілейний рік. Тематика Божого милосердя часто звучала і багато людей вперше чули, що Бог  це не лише Справедливий Суддя, а й Милосердний і Люблячий Батько… Це правдиві слова, які промовляють до сердець і деякі паломники були на стільки цим враженні, що вперше за багато років пішли до сповіді. І це не поодинокі випадки.

Нагадуємо, що 2016-ий  це був Надзвичайний Ювілейний рік. Його запровадив Папа Франциск у другий рік свого понтифікату, наголошуючи Церкві про Боже Милосердя  надію і потребу кожної людини. Саме святкування Ювілею бере свій початок ще з біблійних часів Старого Завіту (Левіт 25, 10), коли кожен 50-ий рік був урочистим і святим. Тоді на волю відпускали рабів, прощали борги і зосереджувались на відновленні союзу з Богом. Згодом, 1300-го року в Католицькій церкві цю традицію відновив Папа Боніфатій VIII. Ювілейний рік, як час особливої Божої благодаті та можливості покаяння, святкували кожного 50-го року, згодом і дотепер – кожного 25-го року. Лише в особливих випадках Папа Римський особливою буллою має право проголосити Ювілейний рік позачергово, як це сталося минулого року. Тому й називають його Надзвичайним. Наступний Ювілейний рік Церква святкуватиме 2025 року.

Переглянути всі актуальні паломництва до Рима, можна тут.

Над матеріалом працювали Марія Чигінь і Христина Строгуш

Зберегти

Зберегти