Ювілейні паломництва до Фатіми. Підсумки

Жовтень на порозі, а це означає, що ювілейний рік фатімських об’явлень добігає кінця. Адже рівно 100 років тому, із травня по жовтень, Пречиста Діва об’являлася трьом дітям-пастушкам у Фатімі – на той час невеликому містечку Португалії...

Паломницький центр Рафаїл кілька разів допомагав прочанам здійснити цю прощу й ось після перших вражень настав час підбивати підсумки.

Розповідає Олена Кулигіна – керівник відділу маркетингу ПЦ “Рафаїл” і учасниця Всеукраїнського римо-католицького паломництва до Фатіми:

– Ініціатива такого паломництва виникла в римо-католицьких єпископів, але, я думаю, підготовка до нього тривала не один рік. І спонукана теж болем, який Україна переживає через війну на Сході.

До мирян і духовенства в паломництво долучилися теж медійники, семінаристи, іноземні гості. Фатімські об’явлення дуже близькі українцям, бо щоразу згадуємо, що Матір Божа говорила там 100 років тому. “Моліться за навернення Росії. Бо якщо ви не будете молитись, вийде з неї багато зла по всьому світі…“. Навіть зараз, коли я це говорю, мене проймає, на скільки це слово, сказане 100 років тому, є актуальним сьогодні…

Наша паломницька програма до Фатіми, яку організовує ПЦ “Рафаїл”, називається “Марійними святинями Європи”. Португальська Фатіма є досить далеко від України і подолати понад 6 тис км – це витратно і небагато людей можуть часто дозволити собі такі прощі. Для багатьох це паломництво раз на життя. Тому їхати у Фатіму, не заїхавши дорогою в Люрд, Ля Салет, Монсеррат було б нерозумно.

Фатіма стала центром, де об’єдналися паломники з усього світу на урочисті Богослуження. Українська делегація на чолі з архієпископом Мечиславом Мокшицьким також взяла участь в цих заходах, а окрім того мала у Фатімі нашу Месу за мир в Україні.

Тарас Курилець, керівник групи. Про “еволюцію” українських паломників:

З точки зору свого досвіду я можу спостерігати ментальність українського паломника і бачити, як в процесі прощ та з часом вона змінюється. Якщо колись більшість прочан в автобусі казали, що вони їдуть в паломництво уперше, то тепер таких майже нема. Я тішуся тим, що наші люди мають можливість подорожувати. З’являються україномовні путівники, молитви. Це означає, що Україна відкриває для себе паломницьку і туристичну Європу. Це розширює горизонт думання людини, не дає пропаганді “північного сусіда” так просто проникати в наші голови. Натомість хочеться той порядок, який люди бачать на Заході, втілювати вже в себе вдома.

А щодо паломництв, то також бачу, що минули ті часи, коли люди фотографувалися біля кожного каменя, фрески, дерева (сміється). Я не проти гарних фотографій, але з мудрим підходом і коли це не забирає так багато часу, як раніше. І ще одна масова річ, яка поволі минає – це коли люди ховають бутерброди після сніданку в готелі, щоб зекономити на харчуванні.  Тепер такого що далі – то менше.

Олена Кулигіна:

Привідкрию секрет – як у нашу групу потрапив єпископ Ян Собіло? Він є владикою, який служить в дієцезії, де триває війна, працює і з військовими, і з переселенцями, і з мирянами, які там живуть. У своїх проповідях єпископ часто цитував згадане фатімське послання. Якось я його запитала: “Владико, а коли ви востаннє були у Фатімі?”. На що єпископ відповів, що в майбутньому могла би бути його перша поїздка. Відтоді я наполягала, що ми мусимо туди поїхати, бо маємо молитися про закінчення війни. Мова про це була понад рік тому, а далі акція “Папа для України” зробила нас дещо невиїзними.

Цікаво, що наші єпископи проголосили 2017 рік – роком фатімських об’явлень в Україні. Й ось наша мрія здійснилася – ми разом з отцем-архипископом, владикою Яном та директором радіо Марія в Україні о. Олексім Самсоновим у Фатімі заносими наші молитви за Україну…