Радіо Ватикан порушило цікаві запитання: як відбивається на паломниках відвідування святих місць? Чи бувають і тепер свідчення про чудотворні зцілення та сприятливі повороти життя? Як незаможним і безробітним здійснювати паломництва до святих місць світу?

 Паломництво – це один з проявів християнської віри, поряд з іншими вираженнями релігійних почуттів мирян, як наприклад, вшанування мощей, процесії, вервиця, медалики тощо. Зрозуміло, це важливий аспект духовного життя, адже часто саме паломництво, відвідування святих місць спонукає людину задуматися про своє життя, свої стосунки з Богом, допомагає повернутися до практики духовного життя. Цьому сприяє, насамперед, досвід паломництва, подорожі, в якому ми відтворюємо, наприклад, життя Авраама або вихід євреїв з Єгипту. Паломник має перед собою ціль і прямує  до неї кроком за кроком. В дорозі він переживає труднощі, слабкість, моменти взаємної допомоги та дружби. В дорозі людям легше усвідомити свої межі, свою неміч і потребу в інших людях та в Бозі. В дорозі людина вчиться приймати і розуміти слабкості своїх супутників, вчиться милосердя і виходить із своєї замкнутості.

З давніх часів християни розвивали ідею духовного життя як подорожі до Бога, і тому паломництво до святих місць вважалося важливим аспектом духовності. Подорож до святинь, в яких певним чином явився Господь, сприймається як символ подорожі віри. Паломництва отримали свій розвиток після закінчення переслідувань християн, тобто приблизно з IV столітті.

Спочатку паломництва здійснювали не так до святинь, а до святих – монахів і відлюдників. Це були подорожі покаяння з метою отримати духовну настанову. Згодом паломництва поширилися до могил мучеників і святих: до них вирушали, щоб вшанувати їх пам’ять і попросити про заступництво.

Паломництво на Святу Землю, по місцях, де відбулося Відкуплення, почалися ще в четвертому столітті (принаймні в цей час з’явилися перші про них свідчення). Розвиток покаянних практик у Середньовіччі сприяв стрімкому зростанню популярності паломників на Святу Землю, в Рим та в Сантьяго де Компостелу.

Безсумнівно, відвідування святих місць сприятливо відбивається на паломниках, якщо вони готові пережити цей глибокий духовний досвід. Однак, зробимо важливе уточнення: паломництва й відвідування святих місць не є невід’ємною частиною нашої віри, якими є Таїнства. Згідно з ученням Католицької Церкви, вираження народного релігійного почуття продовжує літургійне життя Церкви, але не заміняє його: “Воно має бути так впорядковане, щоби бути в співзвуччі з богослужінням, з нього якимось чином виникати, до нього приводити народ, бо за своєю природою богослужіння далеко перевершує його”(SC 13).

Відвідини Святих місць не замінять церковних Таїнств, життєво необхідних для християн. Є багато гарних традицій, що збирають у храмах численних паломників, однак вони ніколи не замінять для віруючого Тіла і Крові Христових, якими він насичується в Таїнстві Євхаристії. У цьому сенсі, найсвятішим з усіх місць на світі є дарохранительниця з Пресвятими Дарами. І будь-яка людина, навіть бідна і безробітна, має відкритий доступ до цього скарбу і це “паломництво” для християнина є найважливішим.