Кожна людина хоча б раз у житті має приїхати помолитися на Святу Землю, — та не завжди наші бажання і прагнення збігаються з фінансовими можливостями. Чим відрізняється паломництво від туризму, куди варто поїхати українцям, якщо хочеться вирушити на прощу, — ці та інші запитання кореспондент «Високого Замку» поставила колишньому керівнику паломницького центру «Рафаїл», а тепер — отцю-диякону Андрієві Делісандру.

— Свята Земля — єдине і неповторне у світі місце, куди кожен паломник мав би хоча б раз у житті поїха­ти. Звісно, це дорого, не всі можуть собі дозволити. Єдиний час у році, коли про­щі на Святу Землю дешев­ші, — у вересні, коли в Укра­їну приїжджають хасиди на єврейський Новий рік — Рош Ха-Шана.

— Середня ціна паломни­цтва на Святу Землю, якщо ми говоримо про виліт зі Львова, бо це має значення, — від 825−875 доларів. У вересні, коли євреї відзначають Рош Ха-Шана, — 650 доларів. Але ми не можемо говорити про ве­ресень наступного року і про­гнозувати ціни на авіаквитки наперед. Цього року авіаквит­ки були на 10−25 доларів до­рожчими, аніж два роки тому. А готелі на 30−40 доларів по­дорожчали порівняно з мину­лим роком. Чому так вийшло? Бо минулого року відзначали 150 років Фатіми, куди поїха­ло дуже багато католиків, два роки тому Папа Римський був у Кракові — теж усі їхали, у Люр­ді відзначали річницю — теж люди поїхали… Відповідно на Святу Землю було менше ви­їздів, тому ціни були нижчи­ми. Цього року максимально поїхали паломницькі центри усього світу на Святу Землю, був великий наплив туристів і паломників, тому ціни зросли на 30−40%. Якщо наступного року людей поїде менше, ціна, правдоподібно, впаде.

— У конференц-залі готе­лю Єрусалима, під час по­дорожі, ми слухали роз­повіді учасників нашого паломництва. Вразило те, як люди отримували мож­ливість сюди приїхати. По­дружня пара дуже хотіла побувати на Святій Землі, але це виглядало нереаль­но за фінансовими спро­можностями. Проте взяла участь у конкурсі, оголоше­ному паломницьким цен­тром, і чудо сталося: Наталя виграла конкурс і отримала можливість поїхати. В іншої паломниці з нашої групи чо­ловік переживав, що не від­пустять з роботи, але по­дружжя вирішило, що коли не відпускатимуть з роботи, він напише заяву на звіль­нення…

— Два роки тому у групі були прочани, які продали бичка, корову і таки зібрали гроші, щоб поїхати на Святу Землю. Для них це було дуже важли­во, тому люди зважилися на рішучий крок. На кордоні у Тель-Авіві їх тримали довго, бо руки у них спрацьовані, ви­дно, що люди працюють фі­зично. Перевіряли, чи не ма­ють вони намірів залишитися в Ізраїлі на роботу нелегаль­но. До того ж паспорт новий, чистий, видно, що не подоро­жували раніше, відповідно, мі­граційна служба Ізраїлю мала багато питань до них, проте таки пропустили. Коли я побачив цих людей вперше, теж відра­зу подумав, що хочуть їхати в Ізраїль, щоб там залишитися на роботу, але порозмов­лявши з ними, зрозу­мів, що люди живуть вірою у Бога, чоловік у церкві дякує, дружи­на його побожна жін­ка. Водночас є люди, які фінансово можуть собі дозволити поїхати. Мож­ливо, варто відмовитися від комфортабельного відпочинку у Єгипті, Туреччині… Одна жін­ка зізналася, що збирала гро­ші на шубу, а потім подумала: «Нащо мені та шуба?» — і ви­користала гроші на поїздку до Святої Землі.

— Кожне паломництво — дорога нелегка, тому слід налаштуватися на те, що можливі перешкоди, труд­нощі. Наша подорож поча­лася із затримки авіарейсу у Києві, а згодом — паспорт­ного контролю у Тель-Авіві, де нас протримали до піз­ньої ночі упродовж 10 годин. А на ранок ми після таких випробувань, відпочивши всього 2−3 години, вже їха­ли автобусом до храмів…

— Але зауважимо, що ви їха­ли у Рош Ха-Шана — велике єв­рейське свято, Новий рік — в Ізраїлі особливі перевірки у цей час.

— На паспортному контро­лі тримали навіть монахинь. Здавалося б, чого?

— Тому, що зловмисники мо­жуть перевдягнутися у черне­чий одяг. Ізраїльські спецслуж­би підготовлені, професійні і перевіряють усіх, кого можуть запідозрити.

— На Святій Землі обід у ресторані, у якому приго­щають «рибою святого Пе­тра», коштував двадцять до­ларів. Не всі люди захотіли піти і скуштувати рибу…

— Зазвичай ми намагаємо­ся такого уникати у палом­ницьких виїздах. Для нас дуже важливою є спільнота. У неді­лю в церкві поруч стоять діти, пенсіонери, люди заможні і ті, хто не має грошей взагалі… Це — спільнота, яка завжди була і є у церкві. Хтось хоче п’ятизірковий комфортабель­ний готель, а інший каже, що це нереально дорого, хтось буде дуже задоволений, а хтось буде дуже нарікати — так було завжди, є і буде. Для нас, як для спільноти, дуже важли­во переживати однакові духо­вні враження і мати однако­ві фізичні навантаження. Для нас важливо знайти серед­нє між побажаннями палом­ників, яке відповідатиме за ціною і вимогами. Тобто «ці­на-якість» має влаштовувати і тих, хто більш заможний, і тих, хто менше.

— У паломницькій подоро­жі пріоритет — духовність…

— Так, але це не означає, що ми маємо ночувати по 10 чо­ловік у кімнаті і чекати у чер­зі в душ. Людина має фізично відпочивати, відновлюватися, щоб мати силу багато ходи­ти. Дуже погано, коли є підряд два нічні переїзди. Яке б це не було святе місце, людина хоче виспатися. Психологічно не може сприйняти всю інфор­мацію, якщо не відпочила фі­зично. Бувало, що отці проси­ли паломництво за мінімальну ціну, бо паломники не мали можливості оплатити більше. Тому ми змушені були роби­ти два нічні переїзди підряд, щоб вкластися за ціною. Не повірите, люди приїхали ша­лено задоволені, попри вто­му, дуже сильно пережили це паломництво. Вважаю, що пік паломництв на Святу Землю, до Рима, Фатіми, Люрду ще не настав. Як тільки по­кращиться економічна ситуація в Україні, а я вірю, що такий момент настане, набагато біль­ше людей захоче поїха­ти у паломництва. Бо направду основна про­блема у нашій країні — фінансова спромож­ність людей. Бажання є, але не завжди є мож­ливості.

— Ви організову­єте подорожі не лише для українців — тих, які живуть в Україні, а й для тих, хто за кордоном. У нашій групі були люди з Канади, укра­їнці, котрі вирішили подо­рожувати з українським па­ломницьким центром.

— Будь-яка людина з різних кутків світу може взяти участь у нашому паломництві, і на­самперед тому, що з України дешевше. У США можуть бути більші очікування, вищі вимо­ги, бо переважна частина з них хоче покращені чотиризіркові або п’ятизіркові готелі, за які вони готові заплатити. Ми не­щодавно повернулися зі Свя­тої Землі, куди їздили з гру­пою прочан із Чикаго. Це була моя перша подорож з «амери­канською» групою, і вже бачи­мо, що саме треба відкоригу­вати. Насамперед подорож на сім ночей для них заважка, бо є зміна часу під час перельоту — вісім годин переліт. Потрібно робити програму на 9−10 днів мінімально, щоб люди мали час адаптуватися в інших клі­матичних умовах і часовому поясі.

— У нашій паломниць­кій групі були люди літньо­го віку, яким не раз ставало погано, вони міряли тиск, просили допомоги лікаря. Чи варто таким людям їхати у паломництво? Можливо, хай би їхали їхні діти, котрі молодші і фізично сильніші?

— Вважаю, що Бог нам дав розум, і ми маємо його засто­совувати завжди. Якщо лю­дина має якісь негаразди зі здоров’ям, мусить насампе­ред проконсультуватися з лі­карем, чи вона може вирушати у подорож, яку вона вибрала для паломництва. Рекоменда­цію лікаря прийняти за основу. Бо життя і здоров’я є дарами від Бога. Були моменти, коли ми відмовляли людям, але як церковна інституція ми не мо­жемо відмовляти. Церква при­ймає усіх. Ми не можемо від­мовити людині брати участь у паломництві, бо їй 70 років. Ін­коли вона може ліпше почува­тися, аніж молода. Наш рекорд — жінка, яка мала 88 років. Її не хотіли страхувати. Але вона піднялася пішки на Везувій. Вона їхала із сином-лікарем, якому було 55 років, та донь­кою. Діти контролювали її стан здоров’я. Ми просили їх напи­сати, що вони беруть відпові­дальність за здоров’я мами на себе. Син-лікар нам сказав, що коли ми їм відмовимо, то мама зляже, і для неї це буде більша проблема. А потім, піс­ля подорожі, телефонував і ка­зав, що та поїздка мамі дода­ла дуже багато сил. Бачите, ми не можемо однаково дивитися на усіх. Це неправильно. Наше завдання — зрозуміти кожну людину індивідуально.

— Хто не має фінансової можливості поїхати у прощу за кордон, може вирушити у паломницькі місця в Украї­ні? Ви організовуєте палом­ництва в Україні?

— Так, ми розпочали програ­му паломництв в Україні, тому, гадаю, кожен паломник може підібрати для себе те, до чого лежить душа і є можливості.

— Як ви вважаєте, куди по­трібно у паломництво поїха­ти обов’язково?

— Найдовша дорога людини — дорога одного ліктя: від голо­ви до серця. Тому насамперед кожен з нас повинен відбувати прощу до свого власного сер­ця. Як це робити? Комусь до­статньо щонеділі бути у церкві, хтось має молитовне правило, коли молиться певними мо­литвами постійно, а ще хтось вирушає у закордонну про­щу. Найбільший пріоритет для кожного з нас — неустанно від­кривати Бога у своєму серці і дати Йому можливість діяти у нас і в нашому житті. Проща не є конечною для спасіння, вона може бути корисною, але є люди, які досягають святос­ті, ходячи у неділю на Службу Божу і молячись вдома. Вар­то починати з прощі до себе, до своїх прагнень, до своїх пи­тань, до своїх радостей і смут­ків, бо за ними криється щось набагато важливіше.
Розмову вела: Ірина Кушинська

Читайте також

Квітень 18, 2019 

Пізнати себе. Як підготуватись до паломництва

Аби мандрівка принесла радість, потрібно подбати як про духовні, так і про практичні речі. Люди, які брали участь у паломництвах,…

Квітень 9, 2019 

Зі Львова в Ізраїль. Як потрапити у місце зустрічі трьох релігій

Вже у травні паломницький центр «Рафаїл» відправиться у мандрівку Святою Землею. Але це буде нестандартна програма. Цього разу паломникам пропонують,…

Березень 21, 2019 

Святі сходи без дерев’яної обшивки вперше за 300 років можна буде побачити цього квітня

Уперше за 300 років можна буде побачити Святі сходи без дерев’яної обшивки. Цю унікальну реліквію привезла до Рима свята Єлена….

Березень 11, 2019 

Послання Папи Франциска на Великий Піст 2019

У вівторок, 26 лютого 2019 р., у Ватикані представлено Послання Святішого Отця на Великий Піст «Бо створіння очікує нетерпляче виявлення…

Лютий 27, 2019 

Папа Бенедикт XVI: «Я щоденно молюся за Україну»

Учора, 26 лютого 2019 року, у Ватикані папа-емерит Бенедикт XVI прийняв у своєму помешканні монастиря Mater Ecclesiae Блаженнішого Святослава Шевчука….

Лютий 20, 2019 

Устами Жасінти говорить істина

Читаючи біографії дітей, яким 100 років тому об’явилася Діва Марія в Фатімі, мимоволі дивуєшся їх простоті, мудрості, жертовності та доброті….