Анджело Джузеппе Ронкаллі (мирське ім’я Папи Івана XXIII) народився на півночі Італії в містечку Сотто-іль-Монте в провінції Бергамо 1881 року. Виходець із селянської родини, він зберіг до кінця життя зв’язок з ріднею, з братами, які так і залишилися селянами. У віці 23 років був висвячений у сан священика. У 1925 році Ронкаллі, отримавши сан єпископа, починає дипломатичну кар’єру, виконуючи обов’язки Папського Нунція (посланця) у Болгарії, Греції, Туреччині та Франції. У 1953 році став кардиналом і Патріархом Венеції. А 28 жовтня 1958 року конклав обрав Ронкаллі 261-им Наступником св. Петра.

Зійшовши на папський престіл, виступав за мир і мирне співіснування держав з різними соціальними системами незалежно від пануючої в них ідеології. Прагнув модернізувати Католицьку Церкву у зв’язку зі зміненими у світі умовами. А за свою добродушність, простоту, гумор і благодійність серед людей, які працювали з ним і знали його особисто, швидко став відомий як «Добрий Папа».

Ми постаралися зібрати найяскравіші особливості та досягнення понтифікату Івана XXIII:

1 . Добрий Папа зробив прості, але важливі нововведення. Наприклад, встановив традицію публічно читати «Angelus» з вікна Апостольського палацу щонеділі, а перед молитвою коротко катехизувати присутніх вірян.

2 . Іван XXIII завжди хотів бути поруч з вірянами. Він був першим Папою, який покидав стіни Ватикану, щоб відвідати парафії, лікарні та в’язниці Риму. Часом він навіть прокрадався повз швейцарську гвардію, щоб таємно обходити місто.

3 . Папа взяв собі ім’я Іван XXIII. Вибір Папи сприйняли неоднозначно, оскільки Іваном XXIII іменував себе антипапа Бальтазар Косса, і майже 550 років жоден римський понтифік не називав себе Іваном, щоб його ім’я не співпало з ім’ям одіозної особистості. Сам Ронкаллі пояснив, що це ім’я йому дороге: так звали його батька. І цим наче очистив ім’я.

4 . За своє життя Ронкаллі був свідком двох світових воєн (під час Першої світової був покликаний в армію, де служив спочатку санітаром фронтового шпиталю, а потім військовим капеланом) і безлічі локальних, які розділили світ на два протилежних політичних режими. Він визнав потребу «будівництва» мостів світу, листувався зі світовими лідерами (також з країн соціалістичного табору), такими, наприклад, як Хрущов (лідер Радянського Союзу) або Ф. Кастро (Куба). Іван XXIII радив правителям держав «усвідомити величезну відповідальність, яку вони мають перед історією», і вирішувати спірні питання не силою, а шляхом щирих і вільних перемовин.

5 . Засуджуючи політику неоколоніалізму, Іван XXIII вперше в історії Католицької Церкви призначив кардиналом темношкірого єпископа Ругамбву з Танзанії. Папа провадив активний діалог з лідерами нехристиянських релігій В’єтнаму, Південної Кореї, Тайваню, Японії та інших.

MARCH 1962 FILE PHOTO FILE – In this file photo taken in March, 1962, Pope John XXIII is shown outside the Church of Canadian Martyrs in Rome, following the Sunday Lenten services. Popes John Paul II and John XXIII will be declared saints on April 27, 2014. Pope Francis announced the date Monday, Sept 30, 2013, during a meeting with cardinals inside the Apostolic Palace. (AP Photo)

6 . Безсумнівно, головною роботою Івана XXIII було скликання II Ватиканського Собору, наради всіх єпископів світу, покликаного виробити позицію Католицької Церкви у відповідь на виклики сучасності та сприяти екуменічним процесам у межах християнського світу. Літній Понтифік вважається перехідним Папою (тому що йому не вдалося самому здійснити програму «оновлення» Церкви), але можна вважати його ініціатором найглибших змін у Церкві в сучасний час (деякі з них можна характеризувати виразом «Церква повернулася до народу обличчям і стала говорити з ним зрозумілою мовою»).

7 . Іван XXIII прагнув до об’єднання християнського світу, встановив контакт з представниками некатолицьких християнських церков і заснував перший відділ Ватикану, щоб сприяти зміцненню єдності серед християн. Крім цього, Папа провадив діалог з нехристиянськими релігіями. «Усі люди брати, і все треба вирішувати по-дружньому, на основі взаємного людинолюбства», – говорив він.

2 грудня 1960 року Папа вперше за останні 400 років приймав у себе в Римі керівника Англіканської Церкви – Архиєпископа Кентерберійського Джеффрі Фішера.

А як спостерігачів на II Ватиканський Собор запросили представників мусульман, американських індіанців і членів різних християнських конфесій, серед яких було двоє представників Російської Православної Церкви. Іван XXIII надавав виняткового значення присутності на ІІ Ватиканському Соборі саме цієї Церкви.

***
Папа Іван XXIII помер 3 червня 1963 року від раку шлунка, відмовившись від операції, тому що вважав, що йому вкрай важливо провести Вселенський Собор. Його понтифікат, що тривав неповних 5 років, став справді революційним і плідним. У 2000 році Папа Іван Павло II зарахував Івана XXIII до лику блаженних (беатифікував його). А з 27 квітня 2014 року Церква вшановує його як святого. День пам’яті – 11 жовтня.

За матеріалами Католицького оглядача