Розмовляла Ірина Тереза Кондратюк

Carosello-Don-Orione-3-1

“Для багатьох людей, думаю, було б цікаво відкрити постать святого Луїджі Оріоне, щоб цей рік не став одним з багатьох, а став справді Святим Роком, тобто роком, в якому ми самі ближче «підтягнулися» до святості” − говорить оріоніст, отець Юрій Блажиєвський.

“Оріоністами” спочатку почали називати малих хлопців, які збиралися довкола італійського семінариста Луїджі Оріоне, бо він зауважив тих найменших та їхні потреби. І почав навчати хлопців з бідних родин, які не мали змоги ходити до школи. Отці оріоністи цьогоріч відзначають 15-ту річницю свого служіння у Львові. І у рік Божого Милосердя важко не провести паралель з постаттю святого Луїджі − “апостола милосердя”. Напередодні паломництва до Риму під проводом святого Луїджі Оріоне хочемо відкрити вам цього святого, життям якого було чинити милосердя. Розмову з о. Юрієм Блажиєвським, який духовно супроводжуватиме нас у паломництві, розпочинаю із запитання, чому цей святий є таким маловідомим в Україні, на відміну від його вчителя, сповідника та друга святого Івана Боско…

11060847_943736122325164_5629873077797552520_n

о. Юрій Блажиєвський, оріоніст

Думаю, що з часом святий Луїджі Оріоне в Україні буде добре знаний. Бо про святого Івана Боско сто років тому також мало хто чув, крім митрополита Шептицького, який покликав салезіян в Україну. Натомість вже впродовж ста років будучи в лоні УГКЦ і працюючи для українців, салезіяни стали відомими, знаними. Тому я думаю, це питання історії, часу. Але так насправді, святих є дуже багато в історії Церкви і суть не в тому, щоби пізнати кожного святого, щоби мати певну побожність до кожного з них чи щоби не пропустити якогось великого святого… Суть, напевно, в тому, щоби мати певні взірці, бо святі − це наші заступники, але також і взірці, які нам показують певну дорогу, як можна залишатись християнином. Суть в тому, щоб ми, завдяки святим, які є нашими старшими братами і сестрами в Небі, відкрили шлях до святості, реальний для нас, пристосований до наших можливостей, потреб, а також до наших прагнень серця.

Подивитись на приклад того, як людина проста, без копійки в кишені, змогла творити великі вчинки милосердя, фактично в очах світу будучи ніким, це певна підказка для нас, як цей Рік Милосердя не прогавити, як його не змарнувати, як до цього милосердя, такого справжнього, доторкнутись. Власне цей “апостол милосердя”, як назвав Луїджі Оріоне  Папа Іван Павло ІІ ще під час його беатифікації − проголошення блаженним, може бути для нас добрим провідником під час Року Божого Милосердя. І думаю, що для багатьох, хто чутиме про наше паломництво і про цього святого, це може бути новою сторінкою, через яку людина по-новому зможе подивитись на Боже Милосердя.

Immagine 014

Думаючи про святого Луїджі Оріоне, я починаю дедалі більше розуміти, що бути відкритим на дію Божого Провидіння це не значить просто сидіти і чекати, поки щось в моєму житті станеться, чи як вже щось сталося, то це прийняти. Це власне слухати натхнення Святого Духа і на них погоджуватися. Те, що ми вже бачимо потім, це так насправді плід згоди людини на те, щоби щось в її житті пішло не за її планом, а так, як Бог запланував. Святий Луїджі Оріоне завжди довіряв Божому Провидінню.

Він дуже хотів ще з самого дитинства стати монахом. Будучи 13-річним хлопцем, пішов до монастиря отців-францисканців, там його прийняли. І за день до того, як Луїджі мав починати новіціат, він важко захворів, а вже як видужав, його вилучили з монастиря через незадовільний стан здоров’я. Але раніше, тільки виїжджаючи до того монастиря, він обернувся до свого села і сказав такі слова: “Прощавай світе! Я ніколи вже не вернуся до тебе!” І тут він має повернутись. Зовсім не так, як планував. Але він шукає волі Божої, чому так сталося, і не нарікає на це.

Згодом Оріоне мав нагоду бути в ораторії в Турині під крилом святого Івана Боско. Він приходить туди, повністю заангажовується у цю справу, відкриває для себе свою харизму в праці з молоддю. Святий Луїджі Оріоне там зростає, бачить себе салезіянином, і тут в певний момент приходить до його серця неспокій, приходять до його серця не просто сумніви, а переконання в тому, що це не його дорога. І він, незважаючи на інших, незважаючи на свої прагнення, слідує за цим голосом, “зривається” і йде до єпархіяльної семінарії.

Натомість Луїджі ставить Богові три умови: мій батько має навернутися, підрясник має пасувати мені без примірки, і, звісно, що я маю вступити до семінарії, не складаючи екзаменів. Тобто висуває Богові неможливі вимоги, знаючи, що як Бог їх виконає, то це вже точно Його голос. Звісно, Бог їх виконав. Було також багато інших подібних моментів в його житті, цілі книжки про них можна писати. Але суть в чому? В тому, що ця людина починає відкриватися на дію Бога в її житті. Бог каже: “Ні!” або “Не зараз!” І Луїджі слухає, не доказує свого, не пробує йти проти Нього. І також коли Господь кличе його до чогось, що може навіть здаватися нереальним, неможливим, то святий Луїджі Оріоне не боїться висувати зустрічні пропозиції Богові, так само нереальні, так само неможливі, і тут вони знаходять один одного… І неможливі речі реалізовуються. Це і є Боже Провидіння.

Постать святого Луїджі Оріоне може послужити гарним підручником з Божого Провидіння в житті кожного з нас.

Вкінці 19 сторіччя, щоби вчитися в семінарії, треба було платити за своє навчання та помешкання. А святий Луїджі, будучи з бідної родини, не міг собі цього дозволити. Тому паралельно з навчанням влаштувався на роботу в катедральному соборі: прибирав і був також різничим, дбав про захристію. І одного разу, коли він прибирав у церкві, побачив, що якийсь хлопець сидить і плаче. Оріоне підійшов до нього і запитав, що сталося. Той відповів: “Я бешкетував і дозволив собі зайвого на лекції релігії, мене священик вигнав, тепер мені ще вдома дістанеться за це, а потім я прийду на наступну лекцію і не знатиму, що там вчили, і дістану ще раз”. Тоді Оріоне сказав, що допоможе йому, покликав його до своєї кімнати, запитав, на чому зупинилися під час лекції, і розповів йому, що було потрібно. І сказав: “Але як захочеш, то приходь ще, можеш друзів покликати”. Наступного дня прийшло вже двоє хлопців, за кілька днів їх було десятеро, в кінці тижня їх було вже сто. І так їх кількість зростала в геометричній прогресії.

Don Orione (22)

“Що це таке? Бігають якісь натовпи дітвори тут по собору, постійно гукають якогось семінариста… Непорядок!” вже не могли витримувати старші поважні священики і скаржилися єпископу. Але власне завдяки такому непорядку, завдяки такій відкритості на дію Святого Духа, Луїджі Оріоне починав відкривати свою життєву місію, своє покликання та реалізовувати їх. Спочатку він займався вихованням молоді. Потім він розширив свою діяльність і почав відкривати шпиталі, а також так звані “малі коттоленго”, тобто доми для всіх, хто потребував допомоги, які він створював за прикладом свого натхненника − великого святого Йосипа Бенедикта Коттоленго. І тому діяльність нашого згромадження також зосереджена навколо цих двох великих справ: виховання молоді та харитативна діяльність. У нас, як і при кожній іншій оріонській парафії, є ораторія для дітей і молоді. Також саме у Львові ми обрали шлях праці з людьми з особливими потребами, що Боже Провидіння підказало отцям, які приїхали сюди на початку.

Ці справи розростаються завдяки тому, що одна людина в свій час дала зелене світло Духові Святому в її житті, і почалася така велика пригода з малих речей. Наприклад, в нашому монастирі у Варшаві, де я також працював, є дім, закрита школа-інтернат для неповнолітніх хлопців, які перебувають в конфлікті зі законом. Тобто їх привозять за вироком суду, в кайданах, до нас на перевиховання. Але отці добре відчитали харизму і виховують їх через те, що показують, як можна жити в гарному середовищі, коли довкола тебе чисто, впорядковано, красиво. Це мобілізує і стимулює тих хлопців до того, щоби змінювати своє життя. Так само маємо монастирі, які опікуються безпритульними або алкоголіками, або іншими людьми, які потребують допомоги. Маємо також кілька шпиталів. У Мілані є один з найбільших наших шпиталів, який заснував святий Луїджі Оріоне, і який взагалі є одним з найбільших шпиталів в Північній Італії.

don-con-bambinoЧому наше згромадження називається саме так: “Мала Справа Божого Провидіння”? Святий Луїджі Оріоне хотів назвати це згромадження власне “Справою Божого Провидіння”, тому що це з Божого Провидіння воно постало, − і він хотів це визнати офіційно. Варто згадати, що завдяки своїй харизмі, справам милосердя і своїй відданості Церкві, святий Луїджі Оріоне був особистим другом і довіреною особою кількох Пап, зокрема святого Пія X і Пія XI. І коли він прийшов до Папи Пія X з пропозицією назви згромадження, то Папа сказав: “Добре, я погоджуюсь, але одну маленьку поправку вношу, щоби воно називалось «Мала Справа Божого Провидіння», бо Справа Божого Провидіння − це ввесь світ, а твоя справа має бути малою”.

Святий Луджі Оріоне неодноразово казав: я би не хотів, щоби наше згромадження було великим. І так дійсно є до сьогодні, нас не є багато у світі. Ми є у понад 30-ти країнах, на всіх материках, крім Австралії. Там також були наші доми, але з певних причин їх мусили закрити. Як на міжнародне згромадження, на всесвітній розмах, нас є навіть мало, нас є близько тисячі отців і братів. Тобто власне наш засновник постійно пильнує, щоби нас не було забагато. І щоби наша справа була малою справою. І власне оця малість, певне смирення, що я не можу зробити всього на світі, що я весь світ не можу спасти, всьому не можу зарадити, якими би в мене великими амбіції не були… і згода на цю малість, я думаю, є основною рисою харизми бідності святого Луїджі Оріоне і нашого згромадження. Він говорив, що наша бідність має відрізнятися від всіх інших її розумінь, що ми маємо бути бідними серед бідних. Тобто наша бідність мала би полягати, передусім, не в тому, що ми нічого не маємо, а в тому, що ми приймаємо стиль життя тих, хто потребує і ми стаємо одними з них: живемо разом з ними, розмовляємо з ними однією мовою. І такий підхід спонукає по-інакшому подивитись також на всі справи, які ти робиш. Власне, можеш мати великі плани, але якщо Бог тебе кличе робити малі речі, то ти не можеш їх відсунути на другий план, ти їх маєш поставити на перший план. І ці малі речі потім зроблять твоє життя великим.

1810307_orig

Паломництво “Рік Милосердя: Рим зі святим Оріоне” як триптих, який малюватимемо по дорозі.

У Римі ми побачимо Церкву-Матір, з серця якої випливає Милосердя для всіх її дітей. У місті святого Луїджі Оріоне Тортоні побачимо “руку милосердя”, як можна назвати цього святого, який це милосердя являє найбільш потребуючим, вбогим, тим, яких прагнув спочатку нагодувати, а вже потім розповідати їм щось про Бога і ділитися Євангелією. У Кракові, який є столицею культу Божого Милосердя, зможемо побачити духовну глибину милосердя Самого Бога.

 

Читайте також

Жовтень 1, 2019 

Там, де народився Ісус Христос. Влог зі Святої Землі

Автор: Тарас Бабенчук Вифлеєм — місто, де Різдво святкують щодня. Журналіст медіа-хабу «Твоє місто» Тарас Бабенчук вирушив зі Львова на Святу…

Вересень 20, 2019 

Хто такий Йосафат Кунцевич?

Іван (Йосафат) Кунцевич народився 1580 р. в міщанській родині Гавриїла і Марії, у княжому місті Володимирі-Волинському. Він був охрещений у…

Вересень 12, 2019 

Умови акції “Книгу купуй – зі знижкою мандруй!”

Вже вкотре у Львові та у понад 30 локаціях міста пройде 26 BookForum – Головний культурний фестиваль країни. Наші друзі…

Вересень 9, 2019 

Ченстоховська ікона Божої Матері

Одна з найбільш шанованих в Польщі святинь веде свій “родовід” з Візантії і має пряме відношення до Галицько-Волинської Русі. Згідно…

Серпень 30, 2019 

Меджугор’є: 38 років незвичного явища і роздумів

24 червня 1981 року у францисканській парафії св. Якова у місцевості Подбрдо, біля підніжжя гори Чрніци в селі Меджугор’є в Герцеговині…

Серпень 23, 2019 

Хітон Ісуса у Трірському соборі

Місто Трір (Trier an der Mosel) на річці Мозель розташований на західному кордоні німецької землі Рейнланд-Пфальц. У довідковій літературі він…