Ще коли я вперше писала про Ля Салет, то і не думала, що    колись сюди потраплю.

  Тим паче волонтером, як це зробили багато моїх попередників…  “Де, до Бога близько”  Але життя іноді так закручує свої дороги, як ці гірські альпійські серпантини, по котрих я часто спускаюся, то піднімаюся з висоти 1800 метрів, де розташований санктуарій Матері Божої з Ля Салету.  

І ось я на своє здивування набираю цю статтю на невеличкій терасі з прекрасним виглядом на синьо-зелені-скелясті Альпи, сьорбаю французький чай і сумую, що довкола мене лише паломники з Іспанії, Китаю і Польщі. Чекаю на вас:)

Тож, поки ви ладнаєте свої справи для участі в серпневому паломництві ”Місцями об’явлень Богородиці”, я продовжу свою розповідь далі…

Отож, якщо ви читали попередні розповіді, святиня в Ля Салеті виникла після затвердженого церквою об’ялення Богородиці двом дітям з Кору – невеличкого селища, що розташоване 14 кілометрами нижче.

Як сказав один брат-салетин (на основі об’явлень Марії з Ля Салету виникло місійне згромадження отців-салетинів), це місце не має стільки фіксованих надприродних див, як, скажімо, Люрд чи Фатіма , але тут як ніде відбуваються духовні навернення і примирення: з Богом, собою та іншими людьми. Перебуваючи тут вже місяць, я це з упевненістю можу підтвердити.

 

Приїхавши сюди, в так званій книзі “скарг і пропозицій” я написала до Діви Марії молитву зі словами: “Прошу”, а через кілька тижнів ще одну зі словами: “Дякую”. І хоч зовні нічого не змінилося, всередині змінилося все.

Ще цікаву річ підмітив брат, з яким я розмовляла про Ля Салет: “Якщо в інших місцях Марія об’являється як молода наречена, то тут вона виникла в образі дорослої жінки років 40-ка чи навіть більше. Одягнена була в одяг місцевої прислуги, а водночас із королівським оздобленням і розмовляла з дітьми на їхньому місцевому діалекті”.

І я теж з упевненістю можу сказати: тут – як у мами. Знаєте це відчуття – коли ви дорослі, по вінця завантажені справами, ведете ділові розмови, тримаєте спинку рівно і раптом вибираєтесь до мами в село, яка, як у старі добрі часи, нагодує, приголубить і своєю простою присутністю так розвантажить забиту важкими думками голову, що хочеться жити…

 

В Ля Салеті як у мами вдома. І після місяця свого тут служіння, розумію, що скоро час мій виростати і відлітати, час приземлятися (в прямому і переносному значеннях) і брати на себе відповідальність за обід і вечерю, за одяг і хату… Пам’ятаючи час до часу вертатися до мами, яка чекає…

Чи варто писати про красу гір, біле море з хмар і молочний туман, що на очах стелиться на горизонті? Не знаю, чи знайдеться людина, яка не вигукне “Вау!” від захоплення.

Розмовляючи тут з різними паломниками, завжди була здивована, що немає тут людей, що прибули сюди “заради туризму”. Молоді хлопці, багатодітні сім’ї, одинокі пенсіонери – люди всіх можливих національностей, станів і статусів приїжджають сюди в пошуках духовного миру.

А одного разу, коли я автостопом подорожувала по навколишніх містах, зупинилась мені сім’я мусульман. Після нашого знайомства, старша жінка, завершена в хіджаб попросила мене помолитися за неї та її сім’ю до Маріам із Ля Салету. Що я і зробила. Марія тут приймає всіх. І вас також. Приїжджайте!

   Автор тексту та фото: Марія Чигін