Місто Амстердам (Amsterdam) має багату багатовікову історію. Не дивно, що з глибини століть до нас дійшло безліч легенд, таємниць і переказів, які збережені в його літописах. Один з таких переказів розповідає про Амстердамське диво, що сталося в цьому місті в далекому 1345 році.
Тоді, в одну з холодних березневих ночей, за кілька днів до Вербної неділі, в будинку на вулиці Калверстрат (Kalverstraat) в Амстердамі помирав важко хворий господар. Послали за священиком в католицький храм Святого Миколая (Sint-Nicolaaskerk), як тоді називалася Стара церква (Oude Kerk), – єдина на той момент парафіяльна церква в Амстердамі. Для здійснення таїнства соборування священик простягнув вмираючому облатку, яку той насилу проковтнув. Але пізніше хворому стало настільки зле, що його знудило. Жінка, що доглядала за хворим, зібрала все і кинула в камін. Яке ж було її здивування, коли вона побачила, що все поглинув вогонь, за винятком облатки. А та не тільки не згоріла, але дивним чином витала над полум’ям. Ще більше жінка була вражена тим, що, дістаючи облатку з палаючого вогнища, нітрохи не обпекла свої руки. Розуміючи, що це якийсь знак, жінка віднесла облатку до церкви, залишивши її священикові, але повернувшись назад, знову виявила її в будинку. На цьому дива не закінчилися: ще два рази облатку відносили до церкви, а вона незбагненним чином виявлялася в будинку. Чутки з блискавичною швидкістю облетіли Амстердам.
Випадок обговорювалося і в сім’ях городян, і на ринкових площах, і в міській управі, і в середовищі священнослужителів. Через кілька днів була видана грамота, в якій це явище було названо Амстердамським дивом (Mirakel van Amsterdam). Уже через рік до місця, де сталося дивовижна подія, кинулися численні паломники, а ще через рік старий будинок знесли, а на його місці встановили дерев’яну каплицю Ніувезайдс крапель (Nieuwezijds Kapel).
Тепер Амстердам був не тільки торговим містом, а й щорічним місцем паломництва тисяч прочан. Щороку в березні до каплиці на Святому місці (de Kapel Ter Heilige Steden) йшла євхаристична процесія в повному мовчанні, від чого й отримала назву Тиха або Мовчазна хода (Stille omgang). Всі вірили, що Амстердамське диво допомагає здійснювати найзаповітніші мрії, і зцілює невиліковні хвороби. Чудеса дійсно відбувалися: важко хворі знаходили зцілення, сліпі прозрівали.
Серед паломників в різний час були навіть і представники Габсбургів: імператори Священної Римської Імперії і намісники Голландії – Максиміліан Австрійський (Maximilian I) і Карел V (Keizer Karel V). Ними каплиці були даровані дорогі вітражі. Всі вірили в чудодійну силу облатки. Відповідно до літописів, каплиця кілька разів страждала від пожеж, які досить часто траплялися в Амстердамі тієї пори, але незмінно жителі міста відновлювали її. Сама ж облатка неймовірним чином завжди залишалася неушкодженою, немов вона була непідвладна вогню. Будівля каплиці була дуже малою, в порівнянні з кількістю прочан, які бажали віддати її, тому незабаром на цьому місці звели готичну муровану церкву, яка зайняла досить велику площу в центрі Амстердама між вулицями Рокин (Rokin) і Калверстрат. Щоразу після Мовчазної ходи в церкві відбувалася урочиста Меса.
Все закінчилося в 1578 році, коли Амстердам, як і багато інших міст Голландії приєднався до протестантів і став кальвіністським. Про жодні поклоніння, урочисті меси і процесії більше не могло бути й мови. Протестанти не визнавали ікон, хреста, статуй святих і не шанували мощі та інші реліквії. Храм остаточно перейшов в руки реформатської церкви.
Важко повірити в це блюзнірство, але будівлю церкви пристосували під стайні, а пізніше під склади. З 17-го століття функції храму Nieuwezijds Kapel ter Heilige Stede перейшли до таємної католицької церкви на сусідньому подвір’ї бегинок (Begijnhof) в Амстердамі. Однак незабаром облатку викрали невідомі зловмисники.
Так тривало до 2-ї половини 19-ого століття, поки католицизм в Голландії знову був дозволений. В 1881 році два жителі Амстердама католицького віросповідання Йозеф Лусберг (Joseph Lousbergh) и Карел Элсенбюрг (Carel Elsenburg) знайшли документ, датований 1651 роком, в якому був повністю описаний маршрут Мовчазної ходи і вирішили, що прийшов час відновити цю традицію. Так ці старовинні обряди було відновлено.
Але, оскільки будівля церкви була власністю протестантів, а з століттями протистояння між цими двома релігійними течіями нітрохи не ослабло, католикам не вдалося повернути храм в своє володіння. Більш того, протестанти висловили думку, що будівля дуже стара і її пора знести, щоб використовувати звільнену землю в більш вигідних цілях.
Запеклий спір не було вирішено на користь католиків, і в 1908 році церкву знесли. Щоправда, міська рада Амстердама ухвалила рішення зберегти деякі кам’яні фрагменти зруйнованої будівлі, для того, щоб пізніше використовувати їх в інших місцях.
Колони тимчасово встановили в саду Рейксмузеума (Rijksmuseum), а пізніше у дворі колишньої синагоги Ейленбюрх (Synagoge Uilenburg) в єврейському кварталі Амстердама. Інші фрагменти розпродали як елементи декору або використовували на різних будовах міста.
Беручи до уваги емоційне значення Амстердамського дива для тисяч паломників, які щорічно проходять в Мовчазній ході по Амстердаму, а також культурно-історичне значення цього явища для самих жителів міста, в 1988 році, одна з колон була встановлена на вулиці Рокині поруч з тим місцем, де колись стояла церква.
Значною мірою це відбулося завдяки роботі Асоціації любителів історії Амстердама (Vereniging Vrienden van de Amsterdamse Binnenstad). У 2001 році через будівництво лінії метро колону вивезли в спеціально виготовленій для цього конструкції на Північ Амстердама, де вона чекала своєї години.
І цей час настав. 25 лютого 2017 року колону чудодійної каплиці повернули на своє законне місце, а 18 березня 2017 року відбулася 136 Мовчазна хода, яка проходила біля колони, що колись стояла в церкві з Амстердамським дивом. А на Калверстрат, в тому місці, де колись стояв будинок, де сталося чудо, встановили плиту, що нагадує про той далекий березневий день, коли сталось чудо.
Підготувала Христина Швед
Фото з сайту https://panoramaamsterdama.ru/